У Львові почали з’являтися взірці якісної архітектури, але питання благоустрою, створення безпечного і комфортного двору та затишної вулиці, на жаль, все ще поза увагою деяких забудовників та інвесторів. Tvoemisto.tv розповідає, які зміни в архітектурі відбулися у місті за десять років, що вдалося реалізувати, а що треба докорінно змінити.

Від фасаду до змісту

За останні 10 років Львів зробив величезний стрибок у архітектурі. Це видно по житлу і громадських об'єктах, каже львівський архітектор Юрій Столяров. І якщо в 2010-му в місті переважала невиразна пострадянська архітектура, коли копіювали певні рішення з Києва та республік колишнього Союзу, бракувало сміливості конкурувати на ринку, то з 2014–2015 років якість архітектурних перевтілень почала помітно покращуватися. 

«Те, що будують зараз, за фасадними рішеннями та архітектурою майже не відрізняється від наших європейських сусідів. Якщо зайдете на вебсайт новобудов у Польщі або Чехії, то побачите, що наші нарівні. Я був здивований, що багато львівських житлових комплексів, як кажуть, на голову вищі від тих, що в Туреччині. Ми почали достойно проєктувати й презентувати львівську архітектуру на загальноукраїнській арені, навіть на європейській», – вважає архітектор.

Це, на його думку, пояснюється тим, що відбулося підвищення планки на ринку, молоді люди почали приходити в міську архітектуру, з’явилося більше вимог до забудовників, почалася конкуренція, тому й покращилася якість проєктів, дрібні девелопери почали співпрацювати з архітекторами. Утім донедавна в місті все-таки приділяли надто багато уваги фасадам, щоб створити «вав-ефект».

«Хотілося, щоби він вразив. Але часом цей «вав-ефект» не потрібен, особливо в історичній частині міста, де фасад має бути спокійним, не відволікати від споглядання історичних будівель і контексту вулиць. Тішить, що це розуміння приходить», – наголошує Юрій Столяров.

Серед вдалих проєктів архітектор називає житловий комплекс на початку Бойківської, який гармонійно інтегрувався в середовище і «співпрацює» з природою; комплекс будівель УКУ, який вирізняється якісною архітектурою.

Фото: Кампус УКУ

«Змінюється тепер і вулиця Пилипа Орлика, територія навколо дитячої лікарні Святого Миколая та лікарні швидкої допомоги. Сподіваюся, це задасть тренд», – вважає співрозмовник.

Із його слів, останніми роками у Львові було мало комплексних рішень, коли б з'являлися вдалі квартали. Житлові комплекси, зведені на гарних локаціях на початку останнього десятиліття, вже значно відстають. Якби їх вдалося спроєктувати і втілити через п'ять років, то це була б набагато цікавіша, більш оригінальна й харизматична архітектура, як, наприклад, житловий комплекс на розі вулиць Стрийської та Наукової. Також важливо, щоб архітектори та забудовники звертали більше уваги на благоустрій територій, адже «коли вже мало натхнення і грошей», то він опиняється на другому плані.

«І якщо красиві фасади вже навчилися проєктувати, то до території навколо будинків та комплексів ставляться за залишковим принципом. До фасадів людина звикає, а те, що в неї на рівні очей, біля рук, під ногами, на що можна сісти, подивитися, доторкнутися, це більше хвилює. Тому якщо якісно озеленювати двори, територію навколо будинків та комплексів і вулиці, то в цілому місто могло б суттєво змінитися впродовж наступного десятиліття», – запевняє Юрій Столяров.

Адже, на його думку, львів'ян мало хвилює, з якого матеріалу зроблена стіна в будинку на 6-му чи 8-му поверхах, чи вентильований сам фасад. Мешканці дивитимуться щодня на озеленення, і воно або приваблюватиме їх, або засмучуватиме, або дратуватиме: 

«Варто приділяти більше уваги середовищу навколо будинку, проєктуванню перших поверхів і того, що на рівні наших очей, з чим ми контактуємо, де ходять і гуляють наші діти, адже це й формує безпечне середовище, яке стає особливо важливим у контексті сучасних подій. Воно має бути максимально комфортне, якісне, доступне й озеленене. Так, позитивні зміни є. Маю на увазі екологічні паркувальні майданчики, де травичка проростає між бруківкою, де є гарні світильники. Але наразі це ще не фон, притаманний кожній забудові. Це окремі прецеденти, а хочеться, щоб вони стали абсолютним правилом».

Каталізатором архітектурних змін у місті є архітектурні конкурси, які змушують шукати кращі архітектурні рішення. Що стосується збереження історичного обличчя Львова, то Юрій Столяров не бачить трагедії в тому, що сучасні будівлі зводять у історичному центрі, адже така практика поширена в світі, окрім музеєфікованих кварталів на зразок нашої площі Ринок. Важливо, щоб нові будівлі не «виривалися» висотою і масивністю, а урізноманітнювали архітектуру:

«Гірше, коли починають спотворювати пам'ятку, надбудовувати чи перебудовувати її як бізнесмени, так і самі мешканці: переробляють балкони, двері, вікна, змінюють конфігурацію даху».

Архітектор наголошує, що у Львові є багато місць з глухими торцями, розривами в забудові, які можна грамотно заповнювати новими об'єктами з дотриманням пропорцій і габаритів. Також важливо, щоби перед будь-яким будівництвом у центральній частині міста вивчали історію цього місця, контекст вулиці. Адже насправді вони підказують архітекторам і власникам ділянки плани на майбутнє.

«Львів стане зв'язком»

Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев у коментарі Tvoemisto.tv називає п’ять зрушень у архітектурі міста. Останніми роками з'явилися якісні громадські простори, були реконструйовані вулиці. Мовиться про Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні, площу Двірцеву, вулиці Шевченка та Бандери. Помітно трансформувалися простір біля костелу Святої Марії Магдалини (Органний зал) на вулиці Степана Бандери, площа перед оперним театром та найменша площа – Коліївщини.

Фото: Площа Двірцева

«Важливо, що вулиці тепер проєктують не як дорогу, а як простір із озелененням, хідниками та велоінфраструктурою, – каже він. – Другий момент – це проєкти зі збереження та відновлення нашої історичної спадщини, як-от Фабрика повидла. Гарно розвивається Галерея Павла Гудімова, відчувається, як працює Академія мистецтв. FESTrepublic – також гарна локація для багатьох подій. 

Четвертим досягненням Антон Коломєйцев вважає Національний реабілітаційний центр «Незламні»:

«Вони розвинулися у приголомшливу екосистему, де вперше за роки незалежності триває будівництво муніципального житла, розвиток будівель для лікування, реабілітації та протезування. А нещодавно в місті відкрили протезну майстерню на тисячу метрів квадратних. Тепер заздалегідь складають дерев'яні деталі, щоб за кілька тижнів можна було зібрати будівлю і далі вже працювати з технологічним обладнанням. Таких підходів багато. Що стосується дерев'яного будівництва, то ми вже працюємо над третім об'єктом».

А що стосується використання фасадних технологічних систем, медичної технології й того, як має проходити медична реабілітація, то в місті працюють над гідро-, арт- і фізичною терапією, відновленням ментального здоров'я, щоби дати людям можливість почати життя спочатку після пережитого.

«Це будівлі та комплекси UNBROKEN із серцем на вулиці Миколайчука, лікарні Святого Пантелеймона, Святого Миколая, Святого Луки, де ми також маємо проєкт», – каже Антон Коломєйцев.

На його думку, вдалося перейти до більш збалансованої житлової забудови: «Порівняно з європейськими містами 10 років тому в нас було 18 метрів квадратних житла на людину, в той час як у німецьких містах – 40. Відтоді цей показник у нас підвищився до 25-ти метрів квадратних, але це все ще нижчий показник. У Львові збудували багато житла. Можемо бачити вдосконалення підходів, типологій, відповідальності, форматів. Три роки тому ми запровадили стандарти якості житла і вже бачимо результати».

У місті створені робочі групи з проблемних питань, зокрема з упорядкування забудови в межах вулиці Під Голоском. Головний архітектор каже, що в місті вдалося перейти до житлової забудови середньої гуманної поверховості з належними інклюзивними входами. Звісно, не все ідеально, але «вектор на покращення за ці 10 років можна простежити».

У наступні роки для міста визначальним у будівництві стане Меморіальний комплекс військових поховань Героїв України на вулиці Мечникова.

Візуалізація Меморіального комплексу військових поховань Героїв України

«Поки що проводимо зустрічі з родинами Героїв, пояснюємо, що ми на початку шляху. Спорудження меморіалу почнеться з облаштування надмогильних споруд. Перед нами великий процес знаходження спільних рішень», – пояснює Антон Коломєйцев.

Важливим питанням залишається спорудження крематорію, про який говорять уже з десяток років, уже відбувся відповідний архітектурний конкурс. А ще будівництво школи мистецтв на Личаківській, реконструкція вулиць Вітовського, Мазепи, Миколайчука, яка була відкладена через війну.

«Перед містом постане величезний виклик – збільшення інфраструктурної спроможності: євроколія, сортувальні станції, термінали. Львів стане зв'язком на п’яти векторах руху, зокрема між Чорним та Балтійським морями. Це дуже важливо, і ми сподіваємося, що євроколію вдасться з’єднати з вузлами в місті. Працюємо над цим із «Укрзалізницею», – запевняє головний архітектор.

На його думку, відтак у Львові треба буде працювати над розвитком великих районів і створенням урбаністичних лабораторій:

«Ми виношуємо ідею формування районів за прототипом німецьких міст – IBA – Міжнародної будівельної виставки. Це зразкові райони – урбаністичні лабораторії, коли будують комерційні, громадські, муніципальні об’єкти, які, по суті, є проєктними зразками, і люди з інших міст, країн можуть приїжджати і дивитися, як воно збудоване, як працює. Тобто це таке собі місто-виставка. Воліємо вийти на такий зразковий район».

У його основі Антон Коломєйцев бачить північну частину міста з центром «Незламні», формування парків, скверів, вулиць: «Місто вже почало аналітичну роботу зі швейцарськими та німецькими колегами», – стверджує він.

Викликом залишається залежність від автомобілів, адже затори на вулицях дуже негативно впливають на містян і екологію загалом: «Розвиток громадського транспорту, виділення для нього окремих смуг руху і розвиток велоінфраструктури є одними з ключових», – вважає архітектор.

У комерційній та житловій забудові вдалося запровадили будівництво підземних паркінгів.

«10 років тому про це ніхто не думав. Теперішні квартири в новобудовах забезпечені паркувальними місцями. До того ж маємо бізнес-, офісні центри. Такими об'єктами ця проблема потроху вирішується, зокрема в центральній частині міста. Для прикладу, зараз закінчується будівництво комплексу на вулиці Волоській. Там є великі паркінги: вдень буде місце для офісних працівників, а ввечері для мешканців», – коментує Антон Коломєйцев.

Якщо говорити про проблему паркування в середмісті, то питання вуличного паркування розширюється.

«Це тисячі місць… Важко уявити, якого розміру мав би бути багаторівневий паркінг, щоби припаркувати таку велику кількість машин. Платити за паркування треба всюди, де автівка займає вуличний простір, який належить усім. Має бути належна плата, тільки так унормуємо кількість автомобілів. Якщо на паркінгу немає вільних місць, можна підвищити вартість паркування. У Відні плата за паркомісце в центральній частині становить 10 євро за годину», – стверджує Антон Коломєйцев.

Щодо нових стандартів будівництва в місті та укриттів головний архітектор також має свою думку: «Проєктанти підходять до цього питання по-різному: хтось дотримується «правила двох стін», зони безпеки, хтось намагається опрацювати це питання на поверхах. Що стосується підземних укриттів, то тут формують санвузли, місця для сидіння, навіть опалювальні зони. Тепер на це звертає увагу чи не кожен покупець».

До речі, зі слів головного архітектора, в місті планують провести архітектурний конкурс на будівництво дому для старших людей. Такий міський комплекс дуже затребуваний.

Після перемоги також важливими стануть зміна й переосмислення певних територій. Мовиться про територію навколо Городоцької, біля приміського вокзалу (для цього треба задіювати стейкхолдерів) або ж територію, що охоплює вулиці Шевченка – Городоцьку.

Щодо оновлення історичних будівель, то головний архітектор вважає, що треба повертатися до програм співфінансування з мешканцями:

«Якщо будуть бюджетні кошти в повоєнний час, то такий формат варто розвивати й надалі. Часто все впирається у юридичні механізми. Але якщо квартира у власності мешканців, можна взяти кредит під незначні відсотки, поступово повертати його, як це є за кордоном, тоді можна запустити масштабні процеси оновлення, бо люди насправді зацікавлені у термосанації, аби дах не протікав і елементи фасаду не обсипалися».

Питання термосанації першочергове. У Європейському Союзі  є фонди, які на це дають кошти. Якщо Україна інтегруватиметься, можна сподіватися на таку підтримку. Однак навіть такі прості речі, як співфінансування реставрації брам, теж добре працюють. Черга заявників збільшувалася, як снігова куля, тому співфінансування реставрації вікон, дверей, дахів, балконів матиме продовження. Коли люди самі долучаються до процесу, то більше цінують результати таких перетворень, вважає Антон Коломєйцев.

«Мені подобається філософія, що місто – це сад, а кожен із нас є садівником і мусить турбуватися про середовище, в якому мешкає. Для мене зразковими є швейцарські міста. Тамтешні простори стримані, прозаїчні, бюджетні, але мають великий ефект. Зокрема, цікаво зроблені площі завдяки гранітному відсіву, вдало використані моменти міської рекреації», – підсумовує Антон Коломєйцев.

«Треба шукати баланс»

 У Львові справді відбулися зрушення в архітектурі та міському плануванні, вважає архітектор, викладач Харківської школи архітектури Михайло Шевченко.

«Місто намагається не розростатися, розширювати дороги, а розвиватися всередині, знаходити пустоти і заповнювати їх, облаштовувати простори. Вдалим прикладом реконструкції вважаю вулицю Пекарську і площу Двірцеву. У Львова зараз особлива роль – він привертає увагу інституцій, тому тут реалізують міжнародні проєкти, зокрема соціальне житло на вулиці Миколайчука. Водночас проблемними залишаються відокремлені від центру мікрорайони через рух транспорту, мобільність і невизначеність у тому, як бути з цим усім далі», – ділиться спостереженнями Михайло Шевченко. 

Якщо говорити про поєднання історичного та сучасного, то, на думку архітектора, є чимало питань до вписування певних будівель в історичне середовище і до роботи з пам'ятками: 

«Для прикладу, забудова на розі Краківської та Вірменської – це псевдоісторичні будинки. Як на мене, місто не повинне дозволяти такі речі. Загалом готель на Міцкевича є непоганим прикладом, але я маю питання до його висотності та пропорцій. Мені подобаються публічні простори, такі як площа Коліївщини, меморіальна зона біля синагог, Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні і Сад пам'яті».

Фото: Готель на Міцкевича

Що стосується роботи з історичною забудовою – поєднання старого і нового, то тут, зі слів Михайла Шевченка, варто шукати баланс, щоб не повторювати псевдоісторизм. Якісна сучасна архітектура має бути втілена, так би мовити, з чутливістю до історичного середовища: «Добре працюють обмеження висотності, міського зонування, але важливе те, наскільки чутливими є архітектори до історії міста».

Співрозмовник признається, що йому не надто подобаються деякі об'єкти, котрі з'явилися в центрі: ТЦ «Роксолана», готель Ibis неподалік і ті, що далі – на вулиці Івана Франка (на місці колишнього кінотеатру). Нова забудова на Шевченка візуально нецілісна, «не працює» з вулицею. Хоча вулиця Шевченка після реконструкції має доволі сучасний вигляд, довколишня забудова псує враження.

«Усе починається з рівня міського планування, на етапі формування майстерплану району, конкретних кварталів. Усе це треба планувати разом, а вже потім зводити за зразком окремі будівлі. Це проблема будь-якого міста України, все має розрізнений вигляд. Кожен проєкт ніби відірваний, існує окремо. Виходить такий собі колаж із різних будівель, кольорів і матеріалів, а має бути цілісна картина», – підсумовує Михайло Шевченко.

Христина Гоголь

Фото: Іван Станіславський; Твоє місто; з відкритих джерел

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

____________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.