Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом

2548 0
Про те, що змінить законопроєкт 10449 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку; на що варто звернути увагу; які питання спричиняють найбільші дискусії, Tvoemisto.tv запитало в Ярослава Жукровського, адвоката, юридичного консультанта Офісу підтримки родин військових при Львівській ОВА.

Які зміни передбачає законопроєкт 10449?

Зараз багато говорять і пишуть про законопроєкт 10449 від 30 січня 2024 року, поданий Кабміном до Верховної Ради. Це один із законопроєктів, що стосуються мобілізації та проходження військової служби. Були й інші, які також подавали до Верховної Ради і які зазнали великої критики як від пересічних людей, так і від юристів, адвокатів, експертів. Здебільшого говорять про те, які положення цей законопроєкт урегульовує. Насамперед він вносить зміни до закону «Про військовий обов'язок і військову службу», ухвалений ще в 1992 році і «латаний-перелатаний». Як адвокат я не побачив там фундаментальних чи революційних змін системи проходження військової служби, які стосуються підходу. Звісно, коли мовиться про рекрутинг, підготовку призовників, там є якісь речі, але фундаментально ми живемо за законом 1992 року з низкою змін і доповнень.

Окрім того, законопроєкт, який зараз перебуває на розгляді у Верховній Раді та ухвалений у першому читанні, вносить зміни до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ухваленого в 1993 році, який також зазнав багатьох змін і доповнень. Він стосується військовозобов'язаних, питань реалізації права на відстрочку, обов'язку перебувати на військовому обліку, вручення повісток тощо. Також законопроєкт вносить зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання ТЦК повноважень, які стосуються наділення їх процесуальним статусом для звернення до суду щодо вживання заходів впливу до потенційних ухилянтів.

Цей законопроєкт має 84 сторінки і його дуже жваво обговорюють. Мовляв, те не так і те не так. Як на мене, фундаментальною проблемою цього законопроєкту є певний бюрократизм, формалізм у взаємовідносинах, що стосуються питань мобілізації, проходження військової служби, і задавнені рудименти радянщини.

Ярослав Жукровський

Але, не зачіпаючи емоційних складових, ці зміни покликані врегулювати три основні сфери: військовослужбовців, які вже перебувають на фронті, людей, яких можуть мобілізувати, розширюють базу та унормування військового обліку.

Засадничо мовиться саме про це. Але почнімо з того, які законодавчі акти врегульовують питання проходження, звільнення, мобілізації, військового обов'язку, військової служби, правового статусу військовослужбовців, правового статусу і соціального захисту родин військовослужбовців, статусу учасника бойових дій, проходження військово-лікарських комісій. Це масив законодавства, який почасти не гармоніює між собою. Наприклад, законодавчі й підзаконні акти, окремі терміни та інституції. В законі вживається «безвісно відсутній» і «зниклий безвісти за особливих обставин». Це різні поняття, різні процедури встановлення цього статусу, але в багатьох підзаконних актах їх розуміють як синоніми.

Маєте на увазі, що потім можуть бути клопоти, якщо керуватимуться одним або другим і вкладатимуть у них різні речі?

Саме так. Дуже часто військова частина вважає, що зниклий безвісти за особливих обставин – це і є безвісно відсутній. Але це фундаментально відрізняється, бо безвісно відсутній – це становище відповідної особи, яке встановлюється в судовому порядку. А зниклий безвісти за особливих обставин  у визначенні законом встановлюється не в судовому порядку. Маємо таку нормативну «кашу». Чому Кабмін чи законотворці не вносять порядок, важко сказати.

Або ще один приклад, який стосується питання проведення службових розслідувань. У відповідному порядку вказано, що військовослужбовець може звертатися щодо перегляду відповідних результатів службового розслідування в порядку, визначеному законом «Про звернення громадян». А в цьому законі досі мовиться про героїв Радянського Союзу і героїв праці. Чому законодавець досі не побачив цього – незрозуміло.

Або ж закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28 червня 2023 року, яким внесені зміни, що стосувалися звуження і обмеження кола осіб, які мають право на відстрочку. Наприклад, військовозобов’язаний мав право на відстрочку, якщо його батько, мати, дружина, тесть, теща мають інвалідність І чи ІІ групи, якщо нема інших осіб, які відповідно до законодавства зобов'язані їх утримувати. Ця зміна була внесена з голосу, вона недосконала в реалізації, бо військовозобов'язаному треба доводити наявність інших працездатних осіб. А це формулювання – «довести» саме працездатних осіб – є доволі некоректним у розумінні інших законодавчих актів. Унаслідок цього виникає дилема: особа не має права на відстрочку на відповідній підставі, а з іншого боку, має право на звільнення. Простими словами: особу на цій підставі звільняють, особа приходить звільнена після служби, стає на облік у ТЦК і знову стає військовозобов'язаною. Як законодавець урегульовує ці моменти, якщо насправді проблеми не вирішуються, тільки постають нові – різного розуміння і трактування відповідних моментів.

Розумію, що складно прогнозувати, який кінцевий варіант закону буде проголосований. Але ви акцентуєте на тих речах, які потребують уточнення перед ухваленням. Конкретизуймо деякі речі.

Поговорімо про мобілізацію.

На які основні зміни в цьому законопроєкті треба звернути увагу.

Основні зміни, які він мав би внести у закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», стосуються питань відстрочення від призову. Це дуже жваво обговорюється в суспільстві і зрозуміло чому, бо люди мають родичів, знайомих, які користуються відповідним правом.

Перший блок – питання заброньованих осіб, у принципі, залишається без змін. Блок, що стосується так званої групи сімейних обставин, також перенесений в закон «Про військовий обов'язок і військову службу». Там звужується коло осіб, які можуть здійснювати постійний сторонній догляд стареньких чи осіб з інвалідністю. Чи це правильно? Як на мене, сферу сімейних відносин, щодо яких особи реалізують право на відстрочку чи на звільнення, треба суттєво звузити. Ми розуміємо, що бабця може бути хворою і ніхто її не зможе доглядати, але дуже часто ось такі підстави якраз і є предметом можливих зловживань.

Для прикладу, є чинні норми, які розширюють можливості не бути мобілізованим за сімейними обставинами. Законопроєкт їх скорочує, коригує, суттєво зменшує відповідні підстави за сімейними обставинами.

Окрім того, в законах «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та «Про військовий обов'язок» залишаються звільнення чи відстрочку за станом здоров'я. Законодавець це залишив, але концептуально не врегулював у цьому питанні. Що таке стан здоров'я? Це коли військово-лікарська комісія ухвалює рішення: придатний, непридатний чи обмежено придатний. А система ВЛК змінилася? Що нового відбулося в ній останнім часом? Для військовослужбовців ввели електронні талончики, все інше не змінилось. А де анонсовані перевірки системи військово-лікарських комісій? Де перевірки, їх результати і системні рішення щодо МСЕКів і надання інвалідності? Нема… В попередньому законопроєкті мовилося, що особа чоловічої статі з інвалідністю ІІІ групи може бути мобілізована. В цьому законопороєкті цього нема. Але це стосується вузького кола осіб.

Чи міститься в цих законопроєктах викристалізований принцип справедливої мобілізації? Певен, що ні.

Які ще зміни є? Мовиться, зокрема, й про зміну віку.

Ще торік ухвалили законопроєкт про зниження віку з 27 до 25 років і передали президентові на підпис. Він місяцями його не підписував. Як на мене, це питання дотримання Конституції.

Тепер за цю норму мають проголосувати.

Вона знову фігурує в законопроєкті 10449. Що концептуально змінюється? Особливо нічого. Ну, можуть особи бути мобілізовані на військову службу на два роки швидше. Але мені здається, що не з цього треба починати. Де ці особи, які з 25 років потенційно будуть зобов'язаними та мобілізованими, набудуть навичок військовослужбовця? Чому допризовна підготовка, робота з призовниками чи військовозобов'язаними не зводиться до того, що всі – сімейні, несімейні, особи з інвалідністю – зобов'язані щотижня обов'язково проходити військовий вишкіл?

Але в разі ухвалення цього законопроєкту знизиться вік для можливої мобілізації. Говорять і про можливість підвищення віку, мовляв, на військову службу можуть призиватися військові, яким понад 60 років. Цей момент також є в законопроєкті?

Я читаю дуже мало коментарів експертів або юристів. В законопроєкті цього не побачив. Чи має воно якесь значення для всієї системи мобілізації? Ні, тому що в ній дуже багато складових, а питання підвищення віку мобілізації не є основоположним. Якщо саму систему мобілізації належно впорядкувати, то інші питання, навіть у законопроєкті, зникнуть.

Можливо. Я поставив це запитання, бо на цьому наголошувало багато експертів. Що покликаний змінити цей законопроєкт для військовослужбовців, які тепер служать у ЗСУ?

Щодо змін до закону «Про військовий обов'язок і військову службу», то там є дуже багато положень, які стосуються оптимізації й урегулювання питань звільнення з військової служби, проходження військової служби, умовних ротацій, відпусток. Та концептуально це не змінює систему проходження військової служби, подекуди формалістську, з подвійними стандартами, бюрократичну. Гаразд, для військовослужбовців законом про мобілізацію уніфіковане питання статті 26, яка стосується звільнення. Це, мабуть, добре. Деякі підстави звужені, деякі розширені. Однак залишається те, що актуальне на сьогодні: наявність трьох і більше дітей, родичі першого ступеня споріднення (це новація, запроваджена цими законопроєктами), звільнення за станом здоров'я, звільнення у зв'язку з проходженням служби 30 місяців.

Як я розумію, 30 або 36 місяців. Чи в законопроєкті інакше?

Мабуть, маєте рацію. Там 30-36 місяців. Там присутні деякі стилістичні зміни, але це справедливо. Військовослужбовець, який пройшов службу із захисту нашої держави 36 місяців чи навіть два роки, має право відпочити, побути з сім'єю, оздоровитися як фізично, так і ментально. Ким замінить цих військовослужбовців система мобілізації? Та воно радше військово-політичне.

Чи є ще якісь моменти, що стосуються чинних військовослужбовців? Можливо, в забезпеченні, можливостях, у тому, що стосується їхніх сімей.

Фундаментально цей законопроєкт жодним чином не збільшує розмір забезпечення військовослужбовця. Подекуди врегульовується питання надання відпусток, статусу військовослужбовця як учасника бойових дій, питання, які стосуються інших гарантій для військовослужбовців, зокрема через отримання поранення чи ступеня інвалідності. Але загалом, щоби військовослужбовець міг зрозуміти й відчути, що після ухвалення цих змін до закону «Про військовий обов'язок і військову службу» все буде набагато простіше, краще, прозоріше не бюрократизовано, це не зовсім так.

На тих 84 сторінках дуже багато цікавих, подекуди неконституційних моментів щодо обмеження прав. Для прикладу, для тих же ухилянтів: внесення до реєстру боржників, позбавлення права кермування транспортом, арешт рахунків. Це складно реалізувати в умовах правової держави і нашої Конституції. Але загалом фундаментально, концептуально ухвалення цього закону для військовослужбовця не вирішує багатьох його проблем…

…але вносить додаткову норму – строк служби, після якої може бути причина для звільнення.

Так. Але візьмімо цього військовослужбовця. Зараз створюють дуже багато просторів для ветеранів. Це добре, але що вони дають військовослужбовцю? Психологічну допомогу, гарний інтер'єр, юридичні консультації. І все. Військовослужбовець знову має ходити в ТЦК, управління соціального захисту, Пенсійний фонд, а це неправильно. Концептуальна модель відповідного ставлення й поваги держави до військовослужбовця неправильна. Військовослужбовець має бути в центрі уваги, держава мусить його обслуговувати. Військовослужбовець має прийти в умовно військовий ЦНАП, точно не цивільний, бо він не призначений для цього. Всі його проблеми мають бути вирішені: взаємозв'язок із військовою частиною, з ТЦК, призначення пенсії, МСЕК, управління соціального захисту, ймовірне виділення землі, хоча її зараз не виділяють, оформлення пільг на житлово-комунальні послуги – все має бути в одному місці.

Мінветеранів придумало таку річ, як помічник ветерана. Та не треба ветерану помічника! Держава має змінити підхід до ветерана. Ті речі, які є правильними у своїй суті, яких очікує суспільство, і цей самий ветеран, не вирішуються. Чомусь законодавець про це говорить щонайменше. Хоча радикальна зміна ставлення до військовослужбовців змінила б і настрої суспільства, і сприйняття, і ставлення до уповноважених органів, які мали б не створювати проблем, а думати, як ефективно їх долати…

…і зменшити кількість «походів» у пошуках документів. Ви говорите про те, що така річ мала б бути створена принаймні одночасно з так званим кабінетом призовника.

Саме так. Кабінет призовника – це, з одного боку, класна ідея, а з другого – в цьому законопроєкті мовиться, що військовозобов'язаний має обов'язок мати при собі військово-облікові документи. Але навіщо, якщо є кабінет і всі відомості внесені? Навіщо мати при собі цей же військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного? Нема потреби.

Інше питання, що маємо закон, відповідно до якого ще в 2017 році створили єдиний реєстр військовозобов'язаних, військовослужбовців, резервістів. А де цей реєстр останні сім років? Чому він недостатньо наповнений?

А він згадується в цьому законопроєкті?

Звичайно. І цим законопроєктом до закону внесені деякі «косметичні» уточнення й корективи, що стосуються реєстру військовозобов'язаних. Чи потрібен цей кабінет? Можливо. Чи вирішує він питання з військовим обліком загалом? Мабуть, ні, бо військовий облік – це не «пакування» в бусики, уточнення так званих військово-облікових даних, коли військовозобов'язаний приходить, є номінальна формальна ВЛК, «здоровий» і «придатний». Це так не має працювати. Призначення ВЛК – це глибинне визначення стану здоров'я майбутнього військовослужбовця, а не просто формально «придатний», тож, відповідно, вважається, ніби військові облікові дані уточнені. Оце і є подвійні стандарти поміж рядків у системі військового обліку.

Ось ми говоримо про повістки. В законопроєкті також мовиться, як їх мають надсилати й отримувати. Чи це питання номер один у ситуації з вирішенням проблеми так званого ухилянтства? Ні! Візьмімо офіційну судову статистику за минулий рік. У 2023 році органи досудового розслідування за поданнями ТЦК передали в суди більш ніж дві тисячі кримінальних справ по всій Україні. З них були винесені більш ніж тисяча вироків. Поділимо це на області й на місяці. В середньому за місяць в одному районі Львівської області виносять один-три вироки щодо ухиляння. Чи можна за таких юридичних обставин і фактів говорити про ухилянтство як системне явище? Ні. Як на мене, з юридичного погляду за таких обставин, такої системи відповідальності ухилянтства як такого не існує.

Спираючись на офіційні дані, статистику, тема ухилянтства є перебільшеною в публічному просторі?

Саме так. Ухилянтство перебільшується передусім політичними експертами. Всі говорять, що є питання комплектації, проблема з мобілізацією, багато людей не перебувають на військовому обліку, мають неуточнені дані… Але це все на рівні розмов, якихось системних дій нема. Не можна вважати те, що представник ТЦК ходить вулицею, запрошує у ТЦК, або ж «пакує», заламує руки, мобілізацією, адекватним військовим обліком. Це радше приклад і елемент безсилля, нерозуміння системних моментів мобілізації.

Кажуть, такі зміни покликані вирішити проблему особливо тоді, коли це не є внутрішнім конфліктом, а навпаки, допоможе суспільству адекватніше ставитися до того, що відбувається, зі зростанням рівня довіри.

Як на мене, це припущення та перебільшення. Прочитавши цей законопроєкт як адвокат, який працює з військовим законодавством, я був розчарований. Очікував більшого, системніших дій, бачення державою проходження служби, звільнення, правового захисту ветеранів, військовослужбовців, тієї самої мобілізації. А воно все якось точково: тут «підлатали», тут щось додали, тут обмежили, тут узагалі придумали якусь неконституційну конструкцію.

Коли мовиться про комплексний законопроєкт, який передбачає зміни до багатьох законів, то він має бути збалансований. Тому й хотів уточнити ці питання. Як у законопроєкті прописана базова військова підготовка? Чи це заміна строкової служби?

Безумовною перевагою законопроєкту є те, що строкової служби не буде. Базова підготовка – цікавий підхід . У законопроєкт внесені хороші ідеї. Але як їх втілюватимуть у системі осіб, які займаються формалізмом, бюрократією і називаються ТЦК, важко відповісти.

Є багато законодавчих актів, до яких вносять зміни. А може, не треба? Може, держава, весь чиновницький апарат державних службовців напише кодекс військового права чи військовий кодекс, у якому будуть систематизовані всі ці речі, виписані насправді правильні положення? Перестаньмо доповнювати і змінювати всі ці 30-річні законодавчі акти! Час виробляти нові стандарти, підходи, розуміння проходження мобілізації, звільнення, захисту правового статусу, судового захисту військовозобов'язаних і військовослужбовців. У Конституції мовиться, що людина є найвищою цінністю – не держава! Людина має бути цінністю, її мають навчити, як захищати свою державу, а не просто кидати у якийсь навчальний центр.

Зберімо всіх осіб з інвалідністю, всіх аспірантів. До слова, в законопроєкті про других сказано: якщо ти на контрактній формі, то підлягаєш мобілізації. Але системно готуймо всі ці групи, які користуються правом, до потенційної мобілізації. Так буде правильно. А такі речі радше збурюють суспільство, не вирішуючи проблеми концептуально.

Ви згадали про ще одну категорію. Я свідомо не ставив питання про фінансові чинники. Тобто певна сума від сплати податків може бути підставою для бронювання працівників. Тепер зарано про це говорити, бо воно на рівні ідей, дискусій, міркувань.

Це неприпустимо, як на мене.

Як у законі прописана базова військова підготовка і який вигляд вона матиме?

Є багато підходів і розумінь, як ця базова військова підготовка мала б відбуватися. Чи має право на існування думка, що якщо ти не пройшов базову військову підготовку, то не маєш права бути державним чиновником, держслужбовцем чи суддею, прокурором, поліцейським? Так. У нинішніх реаліях це правильно. Ключове – як цю базову підготовку реалізовуватимуть.

Дуже простий приклад у цій ситуації, про який у Львові часто почали говорити: є ТЦК, всі ведуть мову про комплектування, але ще є СП, тобто соціальна підтримка. Де та соціальна підтримка? Нема. Вона дуже незначна. Базова підготовка потрібна, та чи нормально вона виписана – важко сказати. Чи спроможна вона в сучасних реаліях якісно реалізуватися – питання риторичне.

Ухвалили закон, і завтра або через місяць людину мусили б викликати чи вона мусила б прийти сама? В який спосіб це має відбуватися?

Одним із елементів принципу верховенства права є так званий принцип юридичної визначеності. Що це означає? Будь-який громадянин держави розуміє, як змінюватиметься право, як воно потенційно розширюватиме чи звужуватиме його можливості. Для прикладу, коли особа, яка підлягає мобілізації, військовозобов’язаний більш-менш розуміє можливі зміни. Зміни для мобілізованих та військовозобов’язаних у контексті закону про мобілізацію стосуватимуться, як правило, звуження багатьох підстав, звуження права, обмеження якихось моментів, оцих арештів і так далі. Але питання, чи воно конституційне. Питання проходження служби також більш-менш. А базова військова підготовка, як на мене, тепер має вигляд декларації про наміри, що держава хоче замінити нею строкову службу. Чи строкова і базова підготовки відрізнятимуться духом і сутністю? Подивимося. Чи вповні виписані засади, порядок проходження базової військової служби в законі? Основні моменти – так. Вони стосуються того, що строкова служба віджила себе, це неправильно, має бути альтернатива. Хто це впроваджуватиме? Очевидно, базовою мають займатися територіальні центри комплектування.

Кінцевий документ нам складно уявити, як і те, чи буде цей блок проголосований, чи виключений із питань так званої політичної доцільності або інших обставин. Можемо говорити тільки про концептуальну модель. Очевидно, вона правильна. Та якою вона буде на виході, коли закон набуде чинності, не можемо прогнозувати. Те, що зараз написане, має право на існування.

Базова підготовка потрібна, вона мусить стосуватися не лише осіб призовного віку, а абсолютно всіх військовозобов'язаних. Має особа право на відстрочку, вона заброньована, отже, щонайменше раз на тиждень – на полігон. Всі військовозобов'язані мусять проходити піврічний курс. Раз на тиждень – це нескладно. Тоді держава, нація буде готова до будь-яких сценаріїв розвитку війни та ситуації.

Суспільство стежитиме за розгортанням подій. Ми звертатимемося до вас по коментарі, коли будуть більш зрозумілими ті чи ті норми. Дякую за розмову!

Дякую і вам! Мені здається, що суспільство має читати те, що пропонують, щоправда, з більш холодним розумом, і усвідомлювати, що насправді може бути після відповідних процедур розгляду законопроєкту.

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Марічка Ільїна

 

___________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.


Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!