
Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
Відома на весь світ українська диригентка Оксана Линів, родом із Львівщини, на фестивалі музики Ріхарда Ваґнера в Німеччині була вбрана у футболку з написом Wagner Power, за що її почали нещадно гейтити. Tvoemisto.tv розповідає, що пов’язує ПВК Вагнера з музикою, про ставлення Оксани Линів до німецького композитора і росіян та чому під час війни потрібно розуміти контекст будь-якої події .
У вихідні, що минули, в межах Байройтського фестивалю відбувся фестиваль музики Ріхарда Ваґнера, в якому взяла участь і українська диригентка Оксана Линів. У мережі з’явилося її фото у футболці з написом Wagner Power («Сила Вагнера» – Ред.). За нерозуміння контексту диригентку розкритикували в українському X (Twitter – Ред.).
У коментарях українці розділилися на два табори: одні підтримують автора допису, вважаючи вчинок Оксани Линів недоречним, другі не розуміють, чому потрібно «викреслити» німецького композитора Ріхарда Ваґнера через російських найманців.
Оксана Линів на фестивалі Ріхарда Ваґнера в Байройті (Фото:@Ukrostap/Twitter)
Зокрема, опублікував фото Оксани Линів український письменник Остап Українець.
«Це Оксана Линів. Всесвітньо відома українська диригентка, що представляє Україну в світі у футболці Wagner Power. Ви скажете: Ваґнер просто писав музику, її одяг – її справа, тут, очевидно, не про ПВК. Але саме ігнорування контекстів я вважаю певним знаком людожерства», – написав він.
Знайшлося чимало й тих, що виступили на захист диригентки.
«Поширена вада світу – ідіотизм. Зрада – Линів у футболці «Сила Вагнера». Агов! Диригентка на заснованому ним фестивалі. Зараз його творчості й присвяченому. Чи напис на стіні вам, патріотам із полум'яним серцем, ні про що не говорить?! А, ну так – це ж улюблений композитор Гітлера», – зазначив Андрій Солодкий.
Однак не лише цей напис наводить на думку про збройне формування найманців. Кольори футболки – темно-помаранчевий і чорний – схожі на ті, що використані на емблемі військової компанії: це чорний та червоний.
Прапор ПВК Вагнера
Хто такі «вагнерівці» і чому так називаються
ПВК (приватна військова компанія) Вагнера – це російська військова структура, до складу якої входять найманці. Була створена 2013 року. Брала участь в бойових діях на Донбасі (на боці Росії) та Сирії (на боці режиму Асада, союзника Росії).
Із ПВК намагаються створити військовий бренд – «оркестр» та «музикантів», популяризують участь у групі, знімають про найманців фільми та присвячують їм пісні. Їхня заробітна плата коливається від 100 до 240 тисяч рублів на місяць. Спецпризначенці отримують більше. Представництва ПВК Вагнера є в понад 10 регіонах Росії, а також на окупованих територіях України – в Криму і Донецькій та Луганській областях.
Із літа 2022 року Пригожин активізував вербування до ПВК ув'язнених. Як виявилося, саме засуджених за вбивство серед нових найманців у ПВК Вагнера найбільше.
«Вагнерівці»
Усі ці роки «вагнерівці» були залучені спецслужбами РФ до бойових дій у Сирії, Лівії, Судані, ЦАР, Мадагаскарі, Україні. Вони причетні до численних воєнних злочинів, зокрема на території нашої держави. Приміром, до збиття військово-транспортного літака ІЛ-76 у червні 2014-го, внаслідок чого загинуло 49 українських десантників.
Читайте також: Віталій Портников: «Вагнер» у Білорусі не для того, аби бавитися у пасочки
На початку повномасштабного вторгнення підрозділи «вагнерівців» знову приїхали воювати до України. Наразі їх найчастіше бачать на Донеччині, поблизу Бахмута. До цього вони були на Луганщині та Харківщині.
Керівник «вагнерівців» Дмитро Уткін (російський підполковник запасу, 1970 р.н.) має позивний «Вагнер». Саме тому підрозділ був названий так. Дмитро Уткін проявляє відкритий інтерес до Третього Райху. Приблизно в 2013-2014 роках узяв позивний «імені» Ріхарда Ваґнера, улюбленого композитора Адольфа Гітлера.
Дмитро Уткін/Досьє
Німецький композитор Ріхард Ваґнер жив у ХІХ столітті та помер за пів століття до того, як Адольф Гітлер прийшов до влади в Німеччині. Але Ваґнер не приховував своїх антисемітських поглядів, і згодом його музику пропагували нацисти. Багато ізраїльтян досі сприймають музику Ваґнера як образу жертв Голокосту.
Оксана Линів, Ріхард Ваґнер і росіяни
Оксана Линів народилася в Бродах, що на Львівщині, у сім’ї музикантів. Навчалася в музичній школі ім. Миколи Лисенка у Львові. Своїм першим оркестром диригувала у віці 16 років. Зараз їй 43 роки.
Вона є засновницею Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt та Молодіжного симфонічного оркестру України YsOU. Оксана Линів стала першою жінкою на посаді головного диригента опери та філармонійного оркестру в місті Грац (Австрія).
Оксана Линів
У жовтні 2021 року Муніципальний театр Болоньї повідомив, що Оксана Линів стане його головною диригенткою з січня 2022-го.
Наприкінці липня 2021 року вона стала першою жінкою на посаді диригента Байройтського оперного фестивалю в Німеччині. Тоді ж диригувала «Летючим голландцем» Ріхарда Ваґнера, а серед глядачів була колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель.
Читайте також: Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
У грудні 2020-го Оксана Линів одержала німецьку нагороду Oper!Awards і стала найкращою диригенткою року.
На початку повномасштабного вторгнення їй почали приділяти особливу увагу через те, що вона представляє українську музичну спільноту на міжнародній арені. А ще перша жінка-диригентка звернулася до президента рф путіна і пояснила, чому йому ніколи не вдасться нас перемогти.
У квітні 2022 року солістка Львівської опери Людмила Корсун повідомила, що не братиме участі в проєктах, де задіяні росіяни та російська музика. Зокрема, заявила, що її участь в постановці опери «Іоланта» Петра Чайковського, якою керує диригентка Оксана Линів з Львівщини, скасована.
У серпні 2022 року диригентка Оксана Линів виступила в Німеччині на тому ж Байройтському фестивалі з операми Ріхарда Ваґнера під керівництвом російського режисера Дмитра Чернякова.
«Я дякую керівництву Ваґнерівського фестивалю за підтримку, а режисеру постановки Дмитру Чернякову за проукраїнську позицію. Від початку війни він поряд з іншими відомими митцями виступив із відкритою офіційною позицією засудження війни, що стало також вирішальним для директорки фестивалю Катерини Ваґнер», – написала тоді Оксана Линів.
Після цього львів’яни в особі Олександра Сирцова зареєстрували петицію про позбавлення Оксани Линів звання Почесної амбасадорки міста Львова. Для розгляду потрібно, щоб вона набрала 500 голосів.
У відповідь на звинувачення представниця Львівщини зазначила, що через війну ми частково втратили зв’язок із реальністю, а сфера класичної музики в світі дуже консервативна, зі сталими принципами. І жодна держава, крім Польщі, не підтримала заборони російського класичного репертуару. Ба більше, каже вона, це суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не відповідає їхнім поглядам про сенс культури та мистецтва і строго засуджується.
«Я як диригентка з України, яка працює і давно визнана за кордоном, маю можливість співпрацювати з усіма найвидатнішими театрами та оркестрами світу, пропонувати і поширювати українські твори, що дуже активно роблю і робила без нічиєї вказівки ще до війни, запрошувати українських солістів та композиторів до співпраці, підтримувати і допомагати українській молоді. Але я не маю повноважень змінювати репертуарну політику інших держав», – пояснила вона тоді.
Чи асоціюється «Вагнер» із композитором
На думку української письменниці Оксани Форостини, ситуація, в якій опинилась Оксана Линів, є очікуваною, передбачуваною. Адже це дуже великий виклик для українців (які поза нашою інформаційною «бульбашкою») щоденно мати на думці такі тригерні теми і пам’ятати, що для більшості українців «Вагнер» – це все-таки про російських найманців. Навіть якщо вбивати у пошуковику Google слово «Вагнер», то першою з’явиться стаття з вікіпедії про ПВК Вагнера і лише після неї – про Ріхарда Ваґнера.
«Це очевидно, що більшість із нас тією чи іншою мірою травмовані, і на це треба зважати. Думаю, що коли ми весь час усередині країни, то адаптуємося до актуальних контекстів і вчимося щодня бути більш чутливими до різних тем. Натомість у інших країнах, особливо поза Польщею та Литвою, ця травма не настільки відчувається. Я, з одного боку, розумію реакцію наших громадян на такий напис на футболці відомої диригенти, а з другого боку – це дуже великий виклик для українців, які поза нашою інформаційною бульбашкою, щоденно тримати у себе на думці такі тригерні теми. Їм важко пам’ятати те, що може нас зачепити, бо вони в тому не перебувають. Але я не поспішаю засуджувати. Це доволі складне емоційне завдання – одночасно тримати в голові дві картини світу. Хоча мені видається, що людина, яка принаймні читає українські новини за кордоном, мала б розуміти, що одягти футболку з таким написом ризиковано. А нам це просто нагадування, що ми не можемо проєктувати свої змісти на когось», – пояснила Оксана Форостина в коментарі Tvoemisto.tv.
Оксана Форостина/Твоє місто
Письменниця дивується, що більшість гейтить Оксану Линів і не зважає на організаторів міжнародного фестивалю: чому вони не відмовилися від провокативних футболок?
У Львові в 1994 році почало функціонувати Товариство Ріхарда Ваґнера. Загалом в Україні їх три: у Харкові, Львові та Києві. 2013 рік ЮНЕСКО оголосило Роком Ваґнера, і львівське Товариство відзначило його 200-літній ювілей концертами. Своєрідним музичним експериментом стали твори Ваґнера, виконані на органі.
Тоді ж львівська журналістка Галина Терещук підготувала матеріал про відомого композитора. В ньому мовилося про те, що виконання творів Ваґнера вимагає великої майстерності. Саме опери Ваґнера принесли славу Соломії Крушельницькій. В одному з листів молода ще тоді співачка писала: «Співаючи опери Ваґнера без повного образовання музики і голосу, можна собі дати хрестик на дорогу, бо довше не потягнеш, як два роки. Таким ходом не один співак карк скрутив».
Ріхард Ваґнер
Нема ніяких підтверджень, що німецький композитор Ріхард Ваґнер приїжджав до Львова. Однак його друг, композитор Ференц Ліст, з донькою якого був одружений Ваґнер, побував у Львові та в Хмельницькому.
Музику Ріхарда Ваґнера можна почути в багатьох сучасних фільмах, вона звучить зі світових оперних сцен.
Наталія Вареник
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України