візуалізацію надали в GIZ

візуалізацію надали в GIZ

«Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори

1609 0
Головна архітекторка і співзасновниця Do architects, засновниця ініціативи Rebuild the Wonderful Гільма-Теодора Гюліте з Вільнюса сповідує принципи архітектури, орієнтованої на людину. Уже десять років впроваджує інноваційні зміни у Литві й створила багато проєктів, які, попри вкладення відносно невеликих коштів, робили справжні дива у створенні міських просторів.

У рамках панелі «Створюємо міста для життя» архітекторка виступила на Lviv Urban Forum, який уперше відбувся у нашому місті і був присвячений переосмисленню того, як мають розвиватися, трансформуватися і відновлюватися українські міста, села та громади.  Tvoemisto.tv занотувало її виступ. 

Редація уже публікувала виступ колишнього головного архітектора Вільнюса Міндаугаса Пакалніса та його поради, як розбудовувати Львів.

Гільма-Теодора Гюліте впевнена, що навіть наймасштабніші розробки мають бути орієнтовані передусім на людей і дбати про їхні інтереси. Саме таким шляхом архітекторка прийшла до заснування ініціативи Rebuild The Wonderful, яка сприяє людиноцентричній трансформації нашої спільної соціалістичної спадщини і фокусується на постсоціалістичних країнах, де були сформовані однакові, стандартні умови життя. До сфери її досліджень пам’яті та інтересів входять: Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Східна Німеччина, Естонія, Угорщина, Республіка Косово, Латвія, Литва, Чорногорія, Молдова, Північна Македонія, Польща, Сербія, Словаччина, Словенія і Україна. Російська федерація та білорусь після початку війни з Україною були виключені з цього переліку. 

Фото: Гільма-Теодора Гюліте 

Читайте також: Ніколи нічого тимчасового.  Мартен Дюплантьє про Львів та відбудову

«Десятиліття ми проводимо архітектурні трансформації. Завдяки досвіду та будівництву я маю багато інсайтів про те, що ми могли б зробити краще або раніше, чого могли б навчитися і чого можна навчитися на наших помилках. Будь ласка, будьте набагато кращими, аніж ми, – каже вона. – Вільнюс, яким ми пишаємося, це старе місто. Ми обожнюємо його, вчимося в нього, тут наші правила і стандарти, це наше коріння. Але є Вільнюс, який ми приховуємо, це спальні квартали, у яких проживають 70% із нас. Ми ніколи не сказали б, що це  Вільнюс, хоча такі райони є в багатьох пострадянських містах, і у Львові теж. Це наша деструктивна реальність з радянською архітектурою та її міськими принципами, ми це успадкували. І хоч не хотіли цього, але ті стандарти стали нашими. Вже 30 років ми вільні від Союзу, зводимо нові будинки, перебудовуємо старі так, як цього потребуємо і як нам подобається. Але маємо замінити наші успадковані стандарти на нові».

Ініціатива об’єднала архітекторів, урбаністів та активістів, щоби покращити повсякденне життя людей не лише в Литві. В її межах створений каталог типових трансформаційних проєктів соціалістичної архітектури в країнах Центральної та Східної Європи, які мають позитивний соціальний вплив. Це вулиці та мікрорайони, освітні та житлові будівлі, тобто місця, де люди проводять найбільше часу. 

«Коли почалася війна, я почала думати, як ми можемо допомогти Україні. Звичайно, могла б піти воювати, але користі з мене не було б. Натомість ми придумали REBUILD Wonderful Ukraine, щоби мобілізувати всі можливі ресурси для швидкої та ефективної відбудови, почали збирати приклади позитивних трансформацій стандартних освітніх будівель, щоби створити такий каталог і поділитися ним з Україною. Адже ми всі, попри 30 років незалежності, піддаємося просторовій пропаганді: у нас в Литві 50% домівок, 80% садків і 95% вулиць збудовані ще за Союзу. Я думала, що це буде мегапроєкт, що ми зберемо тисячі якісних прикладів трансформації, а таких зібралося лише 15 по всьому регіону. Виявилося, що ми все ще «перемальовуємо і транспортуємо» радянські цінності», – констатує експертка.

Основною помилкою щодо вулиць Гільма-Теодора Гюліте вважає те, що впродовж 30 років незалежності у Литві їх лише ремонтували, оновлювали, умовно кажучи, просто перекладали асфальт, а не створювали вуличне життя. Таких висновків вона дійшла, базуючись на цьому дослідженні.

Фото: одна із головних вулиць Вільнюса

«Наші вулиці були надто широкими, неживими, сірими. Лише кілька років тому ми засвоїли цей урок і створили пілотний проєкт перетворення вулиці Наугардукас, який фокусується на вуличному житті та озелененні. Це життя справді можна створити, і ви маєте це робити.. Вулицею можна легко проїхати на велосипеді або відпочити на лавочках навіть у робочі дні під час обіду. Ми посадили кущі, які коштували в тисячу разів менше, аніж дерева, але це дало надзвичайний ефект, бо люди почали проводити тут щораз більше часу. Ми облаштували вуличні подвір’я – мобільні громадські простори, які створюють міський затишок і пожвавлюють місто. Це спонукає людей змінювати навіть глибоко вкорінені міські звички з допомогою найменших тактичних заходів. На вулиці Наугардукас щонеділі почав діяти ринок, на якому навіть у 27-градусний мороз збираються люди з усього району, щоб здійснювати покупки, їсти і спілкуватися. Концентрація активностей та людей оживила весь район», – вважає вона

Кілька лавочок, місць для спілкування, пісочниця, пандус, невеличкий газон і зелена зона – ось те, що може зробити кожне місто для пожвавлення своїх вулиць. Прототип дизайну вулиці Наугардукас привів до створення офіційного посібника з дизайну вулиць Вільнюса – першого в Балтії. У ньому є 12 основних правил: ставте дерево завжди на перше місце; дерева та кущі мають розділяти зони для автівок і пішоходів; не розширюйте проїжджу частину; створіть безпечний перехід для безперервного руху пішоходів; освітлення спочатку для пішоходів; усі вуличні елементи – чорні; тротуари передбачають пріоритет для пішоходів; місця для паркування автомобілів на більшості вулиць паралельні; вуличне покриття має творити характер вулиці; візуальна охайність – відсутність зайвих елементів; метр вулиці – для власників будівель на ній; найменші можливі перехрестя та радіус повороту.

Щодо садочків та шкіл головною помилкою архітекторка називає інвестування лише в ремонт стін, їх перефарбовування у веселі кольори замість того, щоб думати про життя, яке триває за ними. І це теж радянські стандарти, за якими в освітніх закладах практично не було громадських просторів. Діти не мали як спілкуватися з іншими навіть у коридорах, про що свідчать гнітючі й похмурі спогади, зібрані Гільмою та її командою, а для суспільства це чомусь було нормальним навіть після здобуття незалежності. 

«Такі садочки є в багатьох містах, і в Україні також. Саме стіни творять сценарій спілкування викладачів і дітей, а ми нічого не робимо, щоб ці стандарти змінити. Лише два роки тому ми трансформували державний дитячий садок в селі Пагіряй у Вільнюському районному муніципалітеті. Сфокусувалися на відновленому просторі. Завдяки цьому проєкту змінилося не лише спілкування та життя дітей, які виховуються в ньому, але й усього району. Ми не просто зробили більш людською радянську забудову, а перетворили її в надихаюче місце для зустрічей. Тепер люди збираються тут для різних святкувань, бо цей простір створений для цього, – пояснює вона. – Тепер діти можуть спілкуватися з іншими всюди: в коридорах, у дворі, навіть на даху. Ми встановили велику скляну перегородку замість частини стіни харчоблоку. Я думала, це найбільше вплине на дітей, бо вони побачать, як готується їжа, хто її для них готує, зможуть комунікувати. Але ця зміна найбільше вплинула на кухарів, які 20 років працювали в цьому садочку, сховані від чужих поглядів. Вони стали зірками, немов вийшли на сцену, почали творити шоу, стали видимими і почали готувати надзвичайні смаколики».

Фото: дитячий садок в селі Пагіряй до та після

Із житловими будинками така сама проблема, хоча в їх трансформаціях треба було починати не з квартир чи навіть фасадів, а вже із самого входу в під’їзд. Архітекторка радить придивитися до стандартних входів у радянські будинки в спальних районах, які однакові як у Вільнюсі, Кракові, так і у Львові. Адже в пострадянських містах 80% громадяни живуть у радянських кварталах. 

«Нам звично, буденно щодня виходити через цей вхід і прямувати на роботу, для нас нормально повертатися додому через ці двері. Ми можемо відремонтувати, оновити ці входи, двері, але вони все одно будуть непривабливими, бо там майже нема світла, вони не викликають у нас теплих почуттів, нам не стає тепло на душі, коли повертаємося додому, –  наголошує експертка. – А подивіться на звичний вхід до будинку, наприклад у Стокгольмі. Він акуратний, з-за дверей ллється світло – ось це асоціюється з поверненням додому. І це нам подобається. То чому ми живемо не за тими стандартами, які відчуваємо своїми? Ми заради експерименту зробили ескіз і домалювали до звичного радянського будинку в Києві такий вхід, як у будинках на Мангеттені чи в Брукліні, з кущами поруч. І дивлячись на цю картинку, одразу хочеться жити в такому помешканні. Ці зміни більше, аніж перефарбовані стіни, викликають відчуття сусідства, дому».

Проаналізувавши цей досвід, у REBUILD Wonderful Ukraine дають поради щодо перших чотирьох кроків, які підійдуть для кожного міста:

1. Починайте із садочків та шкіл, бо це підніме дух і відобразить цінності майбутньої України. Не з величезних будівель, кінотеатрів чи концертних залів, щоби створити надію, а з освітніх закладів, які мають стати основними точками міст. До них треба докласти максимум зусиль, щоби показати своє бачення майбутньої України, бо там навчатимуться діти, а ви вчитимете їх навіть через простори.

Відбудовуйте найбільш зруйноване. Можете взятися за найбільш зруйновану школу і, відбудовуючи її, паралельно творити свої власні стандарти, якими мають бути школи вашого міста. Ви точно перебудуєте старе на краще і красивіше. Більшість із цього – стандартні радянські освітні будівлі, де мінімум громадських приміщень. Зосередьтеся на їх створенні – це додасть затишку і настрою навіть при мінімальних ресурсах. Влаштуйте затишний вхід із лавкою, рослинами та світлом, бо люди зустрічаються саме біля входу. Не починайте з реконструкції фасадів.

2. Почніть відбудову вулиці зі створення вуличного життя і зелених зон. Навіть невеличка ділянка вулиці може подарувати радість громадського життя, спілкування, надихнути і зблизити людей.

Фото: озеленення вулиць у Вільнюсі

Відновіть найбільш зруйновану вулицю біля відбудованого садка чи школи. Зробіть її кращою, аніж була. Більшість вулиць є стандартними радянськими, де мінімум затишку для людей. Посадіть кущі, поставте кілька лавок і щось цікаве, наприклад гойдалки. Це даруватиме гарну атмосферу та створить місця зустрічі мешканців.

3. Для будівель, особливо житлових, найбільш важлива зона входу і першого поверху, а не стіни. Відчуття дому починається з відчуття сусідства. А добре облаштований вхід, територія біля нього, як і облаштування квартири, створюють уже відчуття власності

4. Започаткуйте нову міську традицію – поставте настільні лампи перед своїми вікнами. Світло у вікнах покращить настрій, даватиме відчуття того, що ви освітлюєте місто. Так кожна людина відчує свою причетність до добробуту, а вулиці стануть світлішими та безпечнішими.

Нагадаємо в інтерв’ю Tvoemisto.tv президент Асоціації архітектури Франції Мартен Дюплантьє наголосив, що Львову потрібна система захисту дерев. 

Це друга частина матеріалу Lviv Urban Forum, у першій колишній архітектор Вільнюса розповідає про те, що треба подумати, який вид міста і міське життя ми хочемо створити, у наступних ми розповімо, про те, як Тирана залучила до переосмилення міських просторів дітей та як Прага відмовилась давати «зелене світло» на втілення проєктів тим, у кого було багато грошей. Буде й приклад українського міста та столичного урбаністичного бюро, яке займається трансформацією міст і спеціалізується на впровадженні безбар’єрних рішень.

 

Текст: Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

___________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.

 

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!